Меню сайту

Категорії розділу

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

АТО

Подарунки для важкопоранених воїнів

Учні і батьки нашої школи зібрали подарунки для важкопоранених воїнів, котрі проходять лікування у шпиталі

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

Курсанти

Напередодні Дня захисника Вітчизни у школі відбувся Урок мужності, на який завітали курсанти Академії сухопутних військ сержант Матвісів Роман Ярославович і молодший сержант Гоян Олександр Миколайович.

З великою увагою і зацікавленням слухали старшокласники їх розповідь. Колишні бійці АТО, а тепер слухачі АСВ, розповіли про свій бойовий досвід, про нелегкі військові будні та самовідданість бійців. Курсанти змістовно і щиро відповідали на запитання учнів.

Цей Урок мужності надовго збережеться в пам'яті дітей, а серця ще більше наповняться гордістю за наших воїнів-захисників --- нащадків козаків.

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

Cвітлій пам'яті Віктора Лущика.

І ЗА ВІТЧИЗНУ ТИ СТОЯВ ВІДВАЖНО.
І ЗБРОЮ У РУКАХ СОЇХ ТРИМАВ.
Хоч інколи тобі і було страшно,
у Бога завжди волі ти благав.

У дома в тебе є кохана й діти.
І ти про них, солдате, пам’ятав.
І завжди в пам’яті в них буде майоріти
як ти країну їхню захищав.

А пам’ятаєш, як там було страшно?
І як під кулями, солдате, ти стояв?
І як той страх тобі все серце краяв?
Та Україну ти не забував!

І як кохана в дома без зупинку,
молилася лиш Богу одному,
щоб врятував і спас її кровинку,
щоб кулі всі ворожі відвернув.

Та ангели вже будуть цілувати,
і руки ніжні вже не обіймуть.
Та ти, солдате, маєш пам’ятати:
що в дома тебе люблять й досі ждуть!

Автор вірша - учениця 10-А класу, Вовк Оля.

*************************

Сторінка із «Книги пам’яті» про воїна АТО Лущика Віктора Федоровича,

молодшого сержанта 24-механізованої бригади 2-батальону 4 роти.

Падала зоря з неба за моря,

І життя як мить ,більше не болить,

Але часу літ - не зітре їх слід,

Скільки їх таких - живих…

Їх багато…

Герої дивляться очима - зорями на нас із небес,журавлями пролітають над нами,вони-самого неба діти. Їхнє тепло ми відчуваємо скрізь: і в першому ранковому промені ,і в мелодійному співі жайворонка,і в чарівній квіточці, яка усміхнулася нам. Це наші герої, охоронці,захисники рідної землі…

Вони безсмертні…

І серед них воїн АТО,герой Віктор Лущик - сильний і незламний.

Низький уклін тим батькам,які виховали сина-патріота. Він добре розумів, що

«у своїй хаті - своя правда, і сила, і воля»,«нашу думу, нашу пісню» ніколи не зітре з лиця землі ніякий ворог, бо ми понад усе цінуємо волю. Українці - народ незламний і героїчний!

У народі кажуть, що дитинство має береги, а юність – крила. І саме мрія стати військовим, захисником рідної землі понесла його на своїх широких крилах у майбутнє… Він став воїном-розвідником Національної гвардії України.

Війна… Травень 2014 рік…

Віктор довго не роздумує…«Якщо не я, то хто? Це моя рідна земля, я не можу бути байдужим,іду захищати свою Україну,сина, батьків». Бути таким героєм не просто… Військові будні - це підтримати побратима в бою, зупинити ворога ціною власного життя, це залишитися живим не лише тілом,а й душею.

Віктор – сильний духом,відважний і мужній патріот України. Воїни зупинили озвірілого ворога під Зеленопіллям Луганської області. Але куля ворожого снайпера смертельно поранила героя. Незважаючи на це,він ще встиг накрити своїм тілом товариша,якому і врятував життя.

11 липня 2014 року Віктор загинув.

Указом Президента України Лущика Віктора Федоровича (посмертно) нагороджено ордером «За мужність» III ступеня.

Висока ціна – ціна власного життя покладена героями на вівтар української незалежності. Кожна людина залишає після себе слід на Землі. Так і його життя – як зоря, як спалах,як мить – прекрасне, але коротке…

Пам’ять про героїв житиме доти, поки житиме народ.

Доки є небо синє,

Доки серця палають,

Доки пшеницю сіють –

Герої не вмирають!

Слава Україні!

****************************************************************************

Автор статті - класний керівник Віктора Лущика, вчитель української мови та літератури СЗШ №75 ім. Лесі Українки,
Мельник Ольга Миколаївна.

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

Героям Слава...

Епіграф

Мамо-матусю, вибач за чорну хустину,

За те, що тебе залишаю одну...

За те, що прийдеться ходить на могилу,
У в зболенім серці нести біль-тугу.
Не чекай же мене, ненько,
На своїм порозі,
Прилітатиму до Тебе
Сивим смутком по дорозі.
Прилітатиму до тебе
З першим променем ранковим,
Все огляну, приголублю,
Пригорнусь з любов'ю.
Покидатиму все рідне
В темінь вечорову,
Бо чекає мене Сотня
До Божого дому
Знай же, рідная матусю
Я уже на Правді.
Бог приймає під покров свій
Свою сотню славну
Пролітаю над Майданом -
Дорогим до болю,
Там Брати мої по духу
Вмиваються кров'ю.
А тиран наш збудував си,
Рай у Межигір'ї,
В статках, золоті купався,
А ми в бідах тліли.
Думав вік він панувати,
Та прийшла й його година
Втік, сховався - і тирана
Вже шукають третю днину

Ні, не буде Україна,
Рідная країна,

Стільки літ уже рабою
У вражого сина.

Всі маєтки недоступні -
Стали всенародні,
Бо то наші кровні гроші
Й сиріток голодних
Не плач, не журися,
Рідна, моя ненько,
Прилітатиму до Тебе
Кожен день раненько.
Першим променем зігрію
Рученьки, рідненька,
Що голубили дитятко,
Пригортали до серденька.
Квіткою в садочку
Усміхнусь, рідненька,
Соловейком в гаю
Проспіваю, ненько.
Краплею-росою, чистою сльозою
Я збіжу з листочка,
Впаду на стежину,
Де хлоп'ятком босим
Біг в обійми, ненько.
Голубом сивеньким
Прилечу, рідненька,
Сяду я на печі
Зболені, старенькі.
Стану охоронцем
Спокою, рідненька,
Не засмучу більше
Я твого серденька
Хай зима лютує, завірюха виє,
Хай мороз тріскучий переможе все,
У твоїх долоньках я спочину, ненько,
Бо у серці в мене - Ви та Україна -
Понад усе!

Автор поезії

Учитель Мельник Ольга Миколаївна

Той Янукович "президент"

Зазнає в нас іще поразки

Ніякий "беркут" не поможе,

Не стане він його відмазкою.

"Ми переможем всіх і все" -

Говорять українці.

Бо наш народ усе перенесе:

Тітушки, снайпери, гармати.

"Ще довго будете стріляти?

Та навіть це вас не спасе!

Наш майдан ніхто не рознесе!

Ми будем там стояти,

Аж доки влада не піде

І Янукович із посади.

А, якщо ні, підем на штурм

Із голими руками.

Усе і всіх ми потріщим

Не встигнуть вибухнуть гармати.

"То, може, здаться вам пора?"

Бо потім буде пізно,

І потім шкодувати будете,

Що були егоїсти.

Усюди відгуки жалоби,

Всі палять свічки,

І в труні несуть через майдан,

Оплакують, які загинули в вогні -

Героїв України!

Чому все так несправедливо?

Чому погані є, а добрі вже загинули?

Бог все бачить, знає, чує,

Усе ж таки врятує.

Кіт Уляна

учениця 6-А класу

Цей дух і думка, що на Майдані лине,
Немов та пісня солодка та гучна.
І до останнього йшли наші мужні люди,
До смерті йшли не маючи гроша.

Не покидаючи думок про кращу долю,
Ніхто не впав і не сказав"болить".
Сказали"будем, можем, вірим"йдем за волю,
І пулі обірвали цю життєву мить.

Упали хлопці, упали на полі бою,
Але у серці кожного із нас.
Прийде секунда і ми всі юрбою,
В весь голос крикнем"ніколи не забудемо про вас!".

І гірко тужить мати за тим сином,
Якого в раннії літа забрала ця Земля.
І дощ той з неба мов гірка сльозина,
Тужило небо, затужила я.

За нами правда, честь за нами слідом,
За нами гордість пліч о пліч руша.
І все що треба, це одне єдине,
Щоб не боліла в нашої Рідненької душа.

Звольська Анастасія

учениця 10-А класу

Бог на світі є і буде,

Та не бачать його люди.

Боже світло є одне,

Неосяжне для людини.

Бог все знає, бачить, чує.

Де б коли ви і не були.

На Майдані Бог дарує

Своє світло і тепло,

Дає надію кожнісінькій людині

Що Україна ще не вмерла

Попри важкі хвилини.

І люди, що померли там -

Герої України!

Бог відзначає все і всюди

Погані й добрі вчинки люду.

Як вірить в Бога,

Бог поможе.

В тяжку хвилину допоможе.

Бог підбадьорить, звеселить

І дасть надію, що далі треба жить.

Кіт Уляна

учениця 6-А класу

Як гірко, як болить душа,
За тих людей за ту важку хвилину.
Як наш народ мов вранішня роса,
Вкривав слізьми тернисту Батьківщину.

І молю Бога, молю Бога я,
Щоб більш вовік такого не траплялось.
І доля наша, доля не легка,
Щоб мати сина в путь не проважала.

Нажаль, що трапилось уже не повернути,
І туга з серця в мить не пропаде.
Але важливо просто не забути,
Героїв дух яких в майбутнє з нами йде!

Звольська Анастасія

учениця 10-А класу

Вхід на сайт

Пошук

Календар

Друзі сайту

Ліцей №75 імені Лесі Українки ЛМР

АТО