Четвер, 02.12.2021, 23:47
Вітаю Вас Гість | RSS

Ліцей №75 імені Лесі Українки ЛМР

Меню сайту
Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Героям України присвячується

 

                Cвітлій пам'яті Віктора Лущика.

І ЗА ВІТЧИЗНУ ТИ СТОЯВ ВІДВАЖНО.
І ЗБРОЮ У РУКАХ СОЇХ ТРИМАВ.
Хоч інколи тобі і було страшно,
у Бога завжди волі ти благав.

У дома в тебе є кохана й діти.
 І ти про них, солдате, пам’ятав.
І завжди в пам’яті в них буде майоріти
як ти країну їхню захищав.

А пам’ятаєш, як там було страшно?
І як під кулями,  солдате,  ти стояв?
І як той страх тобі все серце краяв?
Та Україну ти не забував!

І як кохана в дома без зупинку,
молилася лиш Богу одному,
щоб врятував і спас її кровинку,
щоб кулі всі ворожі відвернув.

Та ангели вже будуть цілувати,
і руки ніжні вже не обіймуть.
Та ти, солдате, маєш пам’ятати:
що в дома тебе люблять й досі ждуть!

Автор вірша - учениця 10-А класу, Вовк Оля.

*************************

   Сторінка із «Книги пам’яті» про воїна АТО Лущика Віктора Федоровича,

        молодшого сержанта 24-механізованої бригади 2-батальону 4 роти.

                       

                       Падала зоря з неба за моря,

                         І життя як мить ,більше не болить,

                         Але часу літ - не зітре їх слід,

                         Скільки їх таких - живих…

       

        Їх багато…

Герої дивляться очима - зорями на нас із небес,журавлями пролітають над нами,вони-самого неба діти. Їхнє тепло ми відчуваємо скрізь: і в першому ранковому промені ,і в мелодійному співі жайворонка,і в чарівній квіточці, яка усміхнулася нам. Це наші герої, охоронці,захисники рідної землі…

    Вони безсмертні…

            І серед них воїн АТО,герой Віктор Лущик - сильний і незламний.

      Низький уклін тим батькам,які виховали сина-патріота. Він добре розумів, що

 «у своїй хаті - своя правда, і сила, і воля»,«нашу думу, нашу пісню» ніколи не зітре з лиця землі ніякий ворог, бо ми понад усе цінуємо волю. Українці - народ незламний і героїчний!

      У народі кажуть, що дитинство має береги, а юність – крила. І саме мрія стати військовим, захисником рідної землі понесла його на своїх широких крилах у майбутнє… Він став воїном-розвідником Національної гвардії України.

      Війна…     Травень 2014 рік…

Віктор довго не роздумує…«Якщо не я, то хто? Це моя рідна земля, я не можу бути байдужим,іду захищати свою Україну,сина, батьків». Бути таким героєм не просто… Військові будні - це підтримати побратима в бою, зупинити ворога ціною власного життя, це залишитися живим не лише тілом,а й душею.

     Віктор – сильний духом,відважний і мужній патріот України. Воїни зупинили озвірілого ворога під Зеленопіллям Луганської області. Але куля ворожого снайпера смертельно поранила героя. Незважаючи на це,він ще встиг накрити своїм тілом товариша,якому і врятував життя.

       11 липня 2014 року Віктор загинув.

   Указом Президента України Лущика Віктора Федоровича (посмертно) нагороджено ордером «За мужність» III ступеня.

       Висока ціна –  ціна власного життя покладена героями на вівтар української незалежності. Кожна людина залишає після себе слід на Землі. Так і його життя – як зоря, як спалах,як мить – прекрасне, але коротке…

    Пам’ять про героїв житиме доти, поки житиме народ.

                                                  

  

                                                   Доки є небо синє,

                                        Доки серця палають,

                                        Доки пшеницю сіють –

                                                                      Герої не вмирають!

Слава Україні!

****************************************************************************

Автор статті - класний керівник Віктора Лущика, вчитель української мови та літератури СЗШ №75 ім. Лесі Українки,
Мельник Ольга Миколаївна
.

&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&&

Героям Слава...
 
Епіграф    
Мамо-матусю, вибач за чорну хустину,   
За те, що тебе залишаю одну...  
 
 
         За те, що прийдеться ходить на могилу,
         У в зболенім серці нести біль-тугу.
               Не чекай же мене, ненько,
               На своїм порозі,
               Прилітатиму до Тебе
                 Сивим смутком по дорозі.
         Прилітатиму до тебе
         З першим променем ранковим,
         Все огляну, приголублю,
         Пригорнусь з любов'ю.
            Покидатиму все рідне
             В темінь вечорову,
             Бо чекає мене Сотня
             До Божого дому
         Знай же, рідная матусю
         Я уже на Правді.
         Бог приймає під покров свій
         Свою сотню славну
            Пролітаю над Майданом - 
             Дорогим до болю,
             Там Брати мої по духу
             Вмиваються кров'ю.
         А тиран наш збудував си,
         Рай у Межигір'ї,
         В статках, золоті купався,
         А ми в бідах тліли.
            Думав вік він панувати,
             Та прийшла й його година
             Втік, сховався - і тирана
             Вже шукають третю днину

 

         Ні, не буде Україна,
         Рідная країна, 
         Стільки літ уже рабою
         У вражого сина.
            Всі маєтки недоступні - 
             Стали всенародні,
             Бо то наші кровні гроші
             Й сиріток голодних
         Не плач, не журися,
         Рідна, моя ненько,
         Прилітатиму до Тебе
         Кожен день раненько.
            Першим променем зігрію
             Рученьки, рідненька,
             Що голубили дитятко,
             Пригортали до серденька.
         Квіткою в садочку
         Усміхнусь, рідненька,
         Соловейком в гаю
         Проспіваю, ненько.
            Краплею-росою, чистою сльозою
             Я збіжу з листочка,
             Впаду на стежину,
             Де хлоп'ятком босим
             Біг в обійми, ненько.
         Голубом сивеньким
         Прилечу, рідненька,
         Сяду я на печі
         Зболені, старенькі.
            Стану охоронцем
             Спокою, рідненька,
             Не засмучу більше
             Я твого серденька
         Хай зима лютує, завірюха виє,
         Хай мороз тріскучий переможе все,
         У твоїх долоньках я спочину, ненько,
         Бо у серці в мене - Ви та Україна - 
    
         Понад усе!
 
Автор поезії
Учитель Мельник Ольга Миколаївна

 
 
            Той Янукович "президент"
            Зазнає в нас іще поразки
            Ніякий "беркут" не поможе,
            Не стане він його відмазкою.
"Ми переможем всіх і все" - 
Говорять українці.
Бо наш народ усе перенесе:
Тітушки, снайпери, гармати.
            "Ще довго будете стріляти?
            Та навіть це вас не спасе!
            Наш майдан ніхто не рознесе!
            Ми будем там стояти,
Аж доки влада не піде
І Янукович із посади.
А, якщо ні, підем на штурм
Із голими руками.
            Усе і всіх ми потріщим
            Не встигнуть вибухнуть гармати.
            "То, може, здаться вам пора?"
            Бо потім буде пізно,
І потім шкодувати будете,
Що були егоїсти.
Усюди відгуки жалоби,
Всі палять свічки,
            І в труні несуть через майдан,
            Оплакують, які загинули в вогні - 
            Героїв України!
            Чому все так несправедливо?
Чому погані є, а добрі вже загинули?
Бог все бачить, знає, чує,
Усе ж таки врятує.
      Кіт Уляна                                                          
учениця 6-А класу                                             

Цей дух і думка, що на Майдані лине,
Немов та пісня солодка та гучна.
І до останнього йшли наші мужні люди,
До смерті йшли не маючи гроша.

Не покидаючи думок про кращу долю,
Ніхто не впав і не сказав"болить".
Сказали"будем, можем, вірим"йдем за волю,
І пулі обірвали цю життєву мить.

Упали хлопці, упали на полі бою,
Але у серці кожного із нас.
Прийде секунда і ми всі юрбою,
В весь голос крикнем"ніколи не забудемо про вас!".

І гірко тужить мати за тим сином,
Якого в раннії літа забрала ця Земля.
І дощ той з неба мов гірка сльозина,
Тужило небо, затужила я.

За нами правда, честь за нами слідом,
За нами гордість пліч о пліч руша.
І все що треба, це одне єдине,
Щоб не боліла в нашої Рідненької душа.

Звольська Анастасія

учениця 10-А класу


 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бог на світі є і буде, 
Та не бачать його люди.
Боже світло є одне, 
Неосяжне для людини.
       Бог все знає, бачить, чує.
       Де б коли ви і не були.
       На Майдані Бог дарує
       Своє світло і тепло,
Дає надію кожнісінькій людині
Що Україна ще не вмерла
Попри важкі хвилини.
І люди, що померли там - 
Герої України!
       Бог відзначає все і всюди
       Погані й добрі вчинки люду.
       Як вірить в Бога, 
Бог поможе.
В тяжку хвилину допоможе.
Бог підбадьорить, звеселить
І дасть надію, що далі треба жить.
Кіт Уляна 
учениця 6-А класу

 

 

 

 

 

 

 

                                                                       

                                                          
 

Як гірко, як болить душа,
За тих людей за ту важку хвилину.
Як наш народ мов вранішня роса,
Вкривав слізьми тернисту Батьківщину.

І молю Бога, молю Бога я,
Щоб більш вовік такого не траплялось.
І доля наша, доля не легка,
Щоб мати сина в путь не проважала.

Нажаль, що трапилось уже не повернути,
І туга з серця в мить не пропаде.
Але важливо просто не забути,
Героїв дух яких в майбутнє з нами йде!

Звольська Анастасія

учениця 10-А класу




































 







 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Грудень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031

Copyright MyCorp © 2021
Створити безкоштовний сайт на uCoz